icon facebook  icon youtube

Новина 3

        Збереження інформації із радянських архівів та відкриття доступу до тих документів було в центрі уваги учасників міжнародної наукової конференції «Архіви комуністичних спецслужб: формування, використання, інтерпретації», яка відбулася на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. «Відкритість доступу до архівних документів радянських спецслужб – це важливо для ефективної протидії загрозам національній безпеці України в наші дні. Адже методи, якими користується російський агресор, з радянських часів практично не змінилися. Архів СБУ не тільки надає доступ до справ КГБ, але також стимулює академічні дискусії про нові наукові відкриття, зроблені завдяки нашій роботі», – зазначив у своєму виступі Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву СБ України. До речі, установа цього року відзначає своє 25-річчя. Того ж року СБУ виступила співзасновницею науково-документального журналу «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ», де вперше в Україні почали друкуватися засекречені документи, З 2015 року, коли був прийняті «декомузаційні» закони, доступ до цих документів був остаточно відкритий для всіх громадян. І нині Архів СБУ займає перше місце у міжнародному рейтингу з відкритості доступу до архівів КГБ серед пострадянських країн.

        Учасники конференції обговорювали питання, пов’язані з архівними документами НКВД і КГБ, ділилися результатами власних пошуків, а також ознайомились з історією і сучасним станом доступу до архівів спецслужб не тільки в Україні, але і в Росії, Молдові та Грузії. З’ясувалося, що там ситуація набагато гірша, ніж в Україні. «Важко оцінити і зрозуміти ті втрати, яких зазнали архіви КГБ після 1954 року, коли скасували розпорядження про довічне зберігання деяких документів. В першу чергу постраждали справи оперативної перевірки – компрометуючі матеріали на громадян. Після смерті Сталіна виявилося, що в оперативній розробці перебувало більше 6 мільйонів осіб, а загалом є свідчення, що в КГБ були матеріали на 28 мільйонів осіб. Знищено унікальні матеріали про відомих людей: письменників, науковців. Одна справа Анни Ахматової містила три томи таких спостережень. А в 1990-му році останній очільник КГБ Крючков дав наказ узагалі не здавати в архів і не зберігати справи оперативної розробки. Стежити за громадянами, контролювати їхні дії, їхні думки - це все була антиконституційна діяльність, в КГБ це усвідомлювали. І знищення усіх документів – це визнання своєї вини і спроба замести сліди. Тому те, що ще можна відшукати в архівах КГБ в Росії – це дуже сумна картина. Навіть документи, які є – закриті для загалу», – розповідає російський історик, заступник голови Ради науково-інформаційного і просвітницького центру товариства «Меморіал» Нікіта Петров.

        Про складність дослідження архівів радянських спецслужб у Грузії та цінність українського досвіду розповідав і голова правління дослідницької лабораторії «SovLab» Іраклій Хвадагіані: «Доступ до архівів КГБ та інших радянських репресивних органів, на жаль, з кожним роком погіршується. Складна бюрократична система унеможливлює громадський контроль з боку істориків та громадських активістів. Тому український досвід нам дуже цінний для усвідомлення системних реформ. Важливо, щоб ми були частиною професійної мережі для обміну досвідом, формували міжнародну підтримку просування реформ і забезпечення доступу до архівів колишніх тоталітарних режимів», - повідомив він. Директор Галузевого державного архіву УІНП Ігор Кулик поінформував, що в Україні триває процес створення Архіву національної пам’яті: «Чим більшою буде відкритість архівів КГБ та інших репресивних органів, тим більше ми відкриємо білих плям історії і зможемо їх заповнити. І не лише в загальних рисах, але й зможемо дослідити якусь подію на прикладі окремої долі чи конкретного населеного пункту.

        Також ми отримаємо максимальну інформацію не лише про жертв злочинів тоталітарного режиму, але й про виконавців цих злочинів, про тих, хто на місцях доносив і сприяв цим злочинам. В архівах СБУ водночас співіснують правда, брехня і провокації, тому варто проводити аналіз і співставляти документи. Тож у наших істориків найближчим часом з’явиться багато цікавої роботи», - наголосив директор архіву. У роботі круглого столу також взяли участь доктор історичних наук, директор Центру досліджень тоталітаризму факультету історії та філософії Молдавського державного університету Ігор Кашу (Молдова), Валерій Смолій (Україна), Іван Патриляк (Україна), Роман Подкур (Україна), Юрій Шаповал (Україна), Андрій Жив’юк (Україна), Вадим Золотарьов (Україна), Олександр Рубльов (Україна), Олег Бажан (Україна), Руслана Давидюк (Україна), Тетяна Шептицька (Україна), Олена Полідович (Україна), Микола Бривко (Україна) та інші. Організатори: Національна академія наук України, Інститут історії України НАНУ, Галузевий державний архів Служби безпеки України, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Галузевий державний архів Українського інституту національної пам’яті, Центр досліджень визвольного руху, Головна редколегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією».

Партнери

Сайт працює у тестовому режимі. Зауваження та пропозиції просимо надсилати на info@hdauinp.org.ua

icon facebook  icon youtube

УГОРУ