4 серпня 1878 року у м. Ланьцут (нині Прикарпатське воєводство Польщі) народився Антін Володиславович Крушельницький – український письменник, літературний критик і літературознавець, педагог, міністр освіти УНР (1919 р.), видавець-редактор громадсько-літературних журналів «Нові шляхи» і «Критика», батько великої родини, який повірив у «казки» комуністичної влади СРСР про новий український світ і у травні 1934 року приїхав до УРСР. Через півроку був заарештований, як і його сини та донька… і розстріляний у 1937 році разом із двома синами і ще 1108 «ворогами народу» у карельському Сандармосі.

Річниця від дня народження голови великої і дружньої родини, цвіту української культурної еліти – привід згадати трагедію сім’ї Крушельницьких, що належала до цвіту української нації і була замордована сталінським режимом: подружжя Антін і Марія Крушельницькі, їхні діти – Володимира, Іван, Богдан, Тарас, Остап; невістки – Галина, Наталя, Стефанія, онуки – Лариса, Марія… П’ятеро дітей і батька вбили у сталінських тюрмах і таборах. Мати не витримала горя і тяжко захворіла, померла самотня у харківській лікарні. В тих, які вижили – зламані долі, понівечене дитинство.

«Рубали ліс…» – так назвала свою книгу-спогад Лариса Крушельницька про період життя, де люди – витратний матеріал, як тріски летять з-під коліс сталінської машини побудови соціалізму. Приїхавши з родиною з Галичини у 1934 році, стала «членом сім’ї ворога народу», вижила у засланні в Курську, куди потрапила з дружинами розстріляних дядьків і тільки клопотами вдови Ю. Пілсудського та голови радянського Червоного Хреста Є. Пєшкової повернулась додому.

Сьогодні Галузевий державний архів Українського інституту національної пам’яті вперше пропонує широкому загалу документи, які зберігаються у фонді ф. 81 «Харківська обласна прокуратура» і стосуються процесу посмертної реабілітації членів родини Крушельницьких. За своєю формою і змістом вони доволі різноманітні: заяви, довідки, протести і повідомлення працівників прокуратури, постанови президії Харківського обласного суду. Але за сухою казенною мовою офіційних паперів постає картина масового винищення невинних людей на підставі придуманих звинувачень і вибитих із жертв зізнань.

Виставка, підготовлена на архівних документах і матеріалах, що перебувають у відкритому доступі, може зацікавити широке коло осіб, налаштованих на поглиблене вивчення трагічних сторінок вітчизняної історії. Рекомендується для використання у шкільній програмі, для проведення лекцій, електронних презентацій і семінарів у вищих навчальних закладах.