До 80-річчя з дня народження відомої поетеси та дисидентки у вільному доступі опубліковано 30 розсекречених документів з її архівно-слідчої справи Ірину Стасів-Калинець заарештували за «антирадянську агітацію та пропаганду» у січні 1972 року.

Поетесу, разом із чоловіком Ігорем Калинцем, засудили до шести років ув’язнення в таборах та трьох років заслання. Приводом до її арешту стала участь у різдвяній коляді. До річниці народження видатної діячки дисидентського руху Архів національної пам’яті спільно з Центром досліджень визвольного руху та Архівом Служби безпеки України опублікував документи з її архівно-кримінальної справи онлайн. Підбірку можна побачити та завантажити на сайті ГДА УІНП під цим дописом.

Один із опублікованих документів — протокол допиту чоловіка поетеси, Ігоря Калинця. Він відмовився свідчити проти Ірини: «ніяких показів ... відносно Ірини Калинець, я давати не буду, тому що, по-перше, це моя дружина». Також свідком по справі шістдесятниці проходив Василь Стус. Під час допиту на питання які антирадянські документи виготовляла і поширювала Ірина Калинець, він відповів, що Ірина пише вірші, а не «докумєнти».

Загалом до онлайн-збірки документів увійшли: анкета арештованої; характеристика зі школи на Ірину Стасів-Калинець; протоколи допиту Ірини Стасів-Калинець, а також свідків: її чоловіка Ігоря Калинця, поета Василя Стуса, публіциста і громадського діяча В’ячеслава Чорновола та ін.; листи та заяви Ірини Калинець на захист незаконно ув'язненого Валентина Мороза; довідки УКҐБ по Львівській області, щодо публікацій в іноземних виданнях робіт Ірини Калинець; постанови, вироки та ухвали Прокуратури та Верховного суду УРСР у справі Ірини Калинець; касаційні скарги; довідка про реабілітацію Ірини Стасів-Калинець.

Довідка: Стасів-Калинець Ірина — філологиня, громадська діячка, поетеса, письменниця, шістдесятниця, громадська активістка. Народилася 6 грудня 1940 року у Львові в сім’ї греко-католиків. Родичі мали зв’язки з ОУН та були вивезені до Сибіру. Навчалася на філологічному факультеті універистету ім. І. Франка. По закінченню навчання працювала методисткою обласного будинку народної творчості, вчителькою, бібліотекаркою, викладачкою української мови та літератури у Львівському політехнічному інституті.

У 1970 Ірину Калинець звільнили з роботи. Працювала ткалею, викладала українську мову і літературу на замінах. Водночас активно долучилася до акцій підтримки засуджених дисидентів Валентина Мороза, Ніни Строкатої, писала листи і звернення до Прокуратури та Верховного Суду УРСР на їх підтримку. 12 січня 1972 року заарештована до 6 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 3 років заслання. Покарання відбувала у Мордовії (село Барашево, табір ЖХ-385/3-4). Нагороди: «Героїня світу», Орден княгині Ольги II і III ступеня.