До ювілею засновника Української Гельсінської Групи опубліковані онлайн 35 документів з його архівно-кримінальної справи.
Микола Руденко, український дисидент, письменник, філософ, економіст, народився 19 грудня 1920 року. Учасник Другої світової війни, під час якої отримав важке поранення, член Спілки письменників України та КПСС, був виключений з партії та репресований за правозахисну діяльність та «антирадянську пропаганду». На долю Миколи Руденка випало і «лікування» в психіатричній лікарні, і табори суворого режиму з подальшим засланням.
Архів національної пам‘яті спільно з Центром досліджень визвольного руху та Архівом Служби безпеки України публікують онлайн 35 документів зі справи письменника та правозахисника. До збірки документів увійшли: анкета арештованого; особисті світлини; протоколи допиту та обшуків; листи Миколи Руденка: до Леоніда Брежнєва, у відділ науки ЦК КПСС, прокурорам, російським дисидентам; записи його дружини Раїси Руденко; офіційні документи Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод: Декларація УГГ та 1-й, 2-й, 3-й Меморандуми; вірш-відповідь Миколи Руденка на анонімні погрози; нотатки Миколи Руденка, знайдені у психоневрологічному шпиталі; та ін.
Окремо варто звернути увагу на обвинувачувальльний висновок по справі Миколи Руденка і Олекси Тихого, який налічує 215 сторінок (!) – його можна завантажити за посиланням https://bit.ly/34nFl12 (документ № 2).
Дружина, Раїса Руденко, писала, що її чоловіка примусово і шантажем утримували у психоневрологічному диспансері. «Виключення зі Спілки письменників не переживає як травму», — така причина була вказана у висновку психіатра, за яким Руденка відправили «на лікування». Цікаво що, під час проведення слідства над Руденком протоколи допиту УКҐБ по Донецькій області були написані українською мовою, а у Києві — російською.
Довідка: Руденко Микола Данилович — (19.12.1920–01.04.2004) – письменник, поет, філософ, громадський і політичний діяч, правозахисник, дисидент. Член Української вільної академії наук у США, почесний член французької та японської секцій ПЕН-клубу. Герой України. У січні–березні 1976 був підданий психіатричній експертизі. У листопаді 1976 створив і очолив Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод. Заарештований в лютому 1977, у липні був засуджений до 7-ми років таборів та 5-ти років заслання. У грудні 1987 йому із дружиною було дозволено виїхати за кордон. У вересні 1990 подружжя повернулося в Україну, поновлене в громадянстві та в 1991 реабілітоване. У 1993 Руденко отримав Державну премію України ім. Т .Шевченка. В економічних працях критично осмислив марксистську теорію диктатури пролетаріату. Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ст. Похований у місті Київ. (Джерело — Енциклопедія історії України Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів).