«Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий…»

Так ще 1845 року заповідав Великий Кобзар і, шануючи його волю, вірні друзі та вдячні поціновувачі таланту перепоховали останки Тараса Григоровича Шевченка в Каневі на Чернечій горі.

У день його народження, 9 березня, працівники Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті долучились до вшанування пам’яті видатного українського поета, художника та мислителя в Шевченківському національному заповіднику.

У рамках пам’ятного заходу керівники Галузевого державного архіву, Українського інституту національної пам’яті та представники Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності поклали квіти до могили поета. Урочиста атмосфера сприяла глибокому осмисленню значення творчості Тараса Шевченка для сучасної України. Й сьогодні у його поезіях звучать мотиви свободи, справедливості, любові до рідної землі та відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Учасники заходу мали нагоду згадати найвідоміші твори поета, відвідали Музей Тараса Шевченка та стали учасниками змістовної екскурсії, під час якої ознайомились із життєвим шляхом Великого Кобзаря, його творчою спадщиною, а також історією створення меморіального комплексу. Експозиції музею дали змогу глибше відчути атмосферу епохи, в якій жив і творив поет, знову відчути силу його слова, яке об’єднує українців та залишається джерелом духовної підтримки в непрості для нас часи.

×