26 квітня 2026 року виповнюється 40 років від дня Чорнобильської катастрофи, яка стала однією з наймасштабніших техногенних аварій ХХ століття, що мала не лише екологічні та медичні, а й глибокі соціально-політичні наслідки.

Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції була спричинена сукупністю технічних, організаційних і системних чинників. Ключову роль серед них відіграли недоліки конструкції реактора типу РБМК, порушення регламенту проведення експерименту через вказівку «згори», а також низький рівень культури безпеки в умовах командно-адміністративної системи. У радіаційному забрудненні опинилися значні території України, тисячі людей втратили своє майно, домівки, були відірвані від коріння свого роду.

Частково від Чорнобильської катастрофи постраждали території Білоруської та російська республік і низки інших країн: Східної Фракії, Югославії, Болгарії, Греції, Румунії, Литви, Естонії, Латвії, Фінляндії, Данії, Норвегії, Швеції, Австрії, Угорщини, Чехословаччини, Нідерландів, Бельгії, Польщі, Швейцарії, Німеччини, Італії, Ірландії, Франції, Британії.

Відповідальність за виникнення та масштаби катастрофи несе тоталітарний совєтський режим з його системою централізованого управління, орієнтованою на виконання планових показників, і нехтуванням принципів безпеки та відкритості заради «вищої мети». Приховування інформації про аварію в перші дні, запізніле інформування населення та міжнародної спільноти, а також відсутність ефективних механізмів реагування суттєво поглибили її наслідки. Ідеологічний контроль і страх перед покаранням стримували фахівців від повідомлення про ризики.

Показовим аспектом ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС була практика свідомого викривлення дозиметричних даних щодо опромінення як військовослужбовців, так і цивільного населення. У низці випадків зафіксовано заниження реальних показників індивідуальних доз опромінення з метою їх формального приведення у відповідність до встановлених на той час гранично допустимих рівнів – 250, 100 та 50 мЗв. Така практика була зумовлена логікою функціонування управлінської системи, яка пріоритетним бачила виконання нормативів, а не об’єктивну фіксацію реального стану речей. Внаслідок цього відбулося масове опромінення населення, що спричинило зростання онкологічних захворювань, генетичних порушень та інших довгострокових медичних ефектів. Евакуація сотень тисяч людей призвела до руйнування соціальних зв’язків, втрати домівок і формування специфічної категорії постраждалого населення.

Колосальна шкода екології проявилася в забрудненні ґрунтів, водних ресурсів і біосфери радіонуклідами, що мають тривалий період напіврозпаду. Це зумовило створення зони відчуження та довготривалі обмеження у використанні природних ресурсів. Протягом 1986–1989 років загальна сума збитків і видатків на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи склала близько 12,6 млрд доларів, у 1990 році – 4,1 млрд доларів з союзного бюджету та 1,4 млрд доларів з республіканських бюджетів РФ, Білорусі та України. Економічні та екологічні наслідки цієї катастрофи продовжуються і сьогодні.

У 1997 року було прийнято план, розроблений за участі Єврокомісії, України та США, який визначав логіку дій та конкретні заходи щодо приведення об’єкту «Укриття» до екологічно безпечного стану. В тому ж році для фінансування відповідних заходів було створено спеціальний Чорнобильський фонд «Укриття», управління яким було доручено ЄБРР, що одночасно став його найбільшим донором. Всього фонд профінансував виконання заходів на об’єкті «Укриття» на суму близько 2,15 млрд євро.

Осмислення Чорнобильської трагедії має важливе значення для формування сучасної культури безпеки, бо нові виклики виникають через російсько-українську війну. В наші дні, зайшовши на територію Чорнобильської АЕС, російські війська створили додаткову загрозу життю і здоров’ю мирних жителів України та використали окупацію станції як важіль впливу на український уряд. Пошкодження, завдані «Укриттю» російськими ракетними обстрілами та атаками шахедів знову створили напругу для всієї європейської спільноти і ще раз нагадали всьому світу про сутність російського тоталітаризму.

Фото: 1) аварія вертольота Мі-8МТ під час ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. 2 жовтня 1986 р. (ГДА УІНП, ф. 6, оп. 1, спр. 6, арк. 58,62);

2) довідка прокуратури Київської області про кримінальну справу щодо аварії на Чорнобильській АЕС. 1987 р. (ГДА УІНП, ф. 71, оп.1, спр. 3, арк. 30-32);

3) Військова техніка російських окупантів на території Чорнобильської АЕС. 24 лютого 2022 р. (скріншот з відео працівників ЧАЕС).

×