До 80-річчя з дня народження відомої поетеси та дисидентки у вільному доступі опубліковано 30 розсекречених документів з її архівно-слідчої справи Ірину Стасів-Калинець заарештували за «антирадянську агітацію та пропаганду» у січні 1972 року.

Детальніше...

Наприкінці листопада 2020 р. Кабінет Міністрів затвердив до другого читання держбюджет на 2021 рік.

Детальніше...

У 1937 році НКВД розстріляв чиновників, які за результатами перепису населення показали значні демографічні втрати України після Голодомору 1932—1933 рр. Документи про цю подію віднині доступні онлайн.

Детальніше...

У рамках домовленостей Галузевий державний архів Українського інституту національної пам'яті та Історичний архів державної безпеки Угорщини (Állambiztonsági Szolgálatok Történeti Levéltára) обмінюватимуться практичним досвідом, інформацією та копіями документів. Це надасть українцям ще більше можливостей для вільної роботи з іноземними архівами. Через карантинні обмеження, укладання договору між архівами України та Угорщини відбулося в форматі онлайн.

"Перший договір про співпрацю, підписаний з Історичним архівом державної безпеки Угорщини, став логічним продовженням минулорічної поїздки до Будапешту. На черзі підписання ще декількох договорів з подібними інституціями країн Центральної та Східної Європи", — каже директор Архіву національної пам'яті Ігор Кулик.

Підписання договору свідчить про те, що Архів національної пам'яті долучається до європейської сім'ї архівів і є важливим партнером для міжнародних наукових спільнот, що досліджують історію та злочини Радянського союзу.

"Вивчення історії періоду до 1990 року досі стикається з багатьма складнощами, тому наш архів намагається співпрацювати з усіма партнерами, які зберігають документи про спільне минуле наших народів, — говорить директор Історичного архіву державної безпеки Угорщини Чех Герге Бендегуз. — Я, як генеральний директор Історичного архіву державної безпеки Угорщини вважаю надзвичайно важливою співпрацю з Архівом національної пам'яті України у процесі вивчення документів, обміну копіями та створення спільних публікацій".

У майбутньому Галузевий державний архів Українського інституту національної пам'яті та Історичний архів державної безпеки Угорщини планують здійснення обміну електронними копіями документів, видання книг та проведення спільних заходів, які будуть цікаві для обох країн.

12 листопада 1920 року народився один із керівників українського збройного підпілля та член Проводу ОУН Василь Галаса — "Орлан". До 100-річчя легендарного полковника УПА, Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України та Архівом національної пам’яті опублікували онлайн 35 документів з його архівних справ.

У колекції можна ознайомитися з такими документами:

• ордери на арешт Василя Галаси;

• протоколи допитів підпільника та свідків, що проходили по його справі;

• листи до колег по підпіллю (зокрема до Головнокомандувача УПА Василя Кука), які радянські спецслужби змушували відтворювати по пам’яті;

• особисті світлини, у тому числі з дружиною, зв’язковою УПА, Марією Савчин;

• план агентурно-оперативних заходів по захопленню Василя Галаси;

• особисті речі полковника, вилучені оперативними співробітниками (записник з шифрами, зброя та література);

та ін.

Фото: Василь Галаса, світлина з анкети арештованого (1953 рік)

Довідка:

Галаса Василь Михайлович ("Орлан") — народився 12 листопада 1920 року в селі Білокриниця на Тернопільщині. Полковник УПА, член Української головної визвольної ради, крайовий провідник ОУН Північно-Західних Українських земель (ПЗУЗ), керівник Перемишлянського обласного проводу ОУН. Відповідав за організацію рейдів УПА у Західну Європу. Займався інформаційною роботою: керував підпільною друкарнею, редагував видання та журнали ОУН. Був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги і медаллю "За боротьбу в особливо важких умовах".

У 1953-му році Галасу разом із дружиною Марією Савчин схопило МҐБ за допомогою легендованої (несправжньої) групи повстанців. У 1958-му — засуджений до 10-ти років виправних таборів. Після звільнення 1960-го жив у Києві під постійним наглядом спецслужб. З 1991-го збирав та впорядковував матеріали про історію українського визвольного руху, працював в Інституті історіографії НАНУ. Помер 5 жовтня 2002 року, похований у Києві на Берковецькому цвинтарі. Автор книги спогадів "Наше життя і боротьба".

Переглянути збірку можна на сайті ГДА УІНП тут:

5 листопада Верховна Рада прийняла у першому читанні проєкт бюджету на 2021 рік.

Перед тим Комітет Верховної Ради України з питань бюджету лише частково врахував пропозиції низки народних депутатів та Комітету гуманітарної та інформаційної політики щодо виділення коштів на реконструкцію Архіву національної пам'яті.

Верховна Рада не визначила чітку суму на будівництво, а лише порекомендувала Уряду розглянути фінансові можливості для відновлення реконструкції Архіву. Тому в проекті Держбюджету на наступний рік і надалі маємо НУЛЬ гривень на реконструкцію.

Отже, процес триває і надія на те, що ГДА УІНП почне будуватися у 2021 році є. Зараз все залежить від рішення Уряду.

Сподіваємося, що міністри звернули увагу на публічне звернення й лист громадськості, яка просить повернути кошти на будівництво Архіву: https://bit.ly/3ofL0ym Звернення вже підписали близько 600 людей: https://bit.ly/2IZoIka

ГДА УІНП й надалі інформуватиме про ситуацію з фінансуванням.

Архів національної пам’яті продовжує публікувати у виданні "Цензор.НЕТ" історії заявників Консультаційного центру, яким вдалося знайти правду про свої родини в архівах.

Дмитру Лазарчуку було 10 років, коли він гортав альбом із сімейними фотографіями і натрапив на портрет гарного молодого чоловіка з вусами. Так він вперше познайомився зі своїм прадідом Нестором Даниловичем Хом'юком.

Із розповідей рідних найбільше в пам'ять маленького Дмитра врізався факт, що його прадідусь із невеликого села на Волині був послом польського Сейму. А також, що родич чомусь був засланий до Сибіру.

Ставши дорослим, Дмитро вирішив дослідити цікаву біографію прадіда. Тож, побачивши новину про відкриття Консультаційного центру з пошуку інформації про репресованих при Архіві національної пам‘яті, написав звернення, отримав алгоритм пошуків і знайшов досі невідомі факти про свого родича. Справжнім сюрпризом стало те, що про його прадіда Нестора Хом‘юка є стаття у польській Вікіпедії.

Повну історію Нестора Хом‘юка можете прочитати тут: https://bit.ly/3mCD88m

Документи КҐБ про Україну в ООН доступні онлайн

 

Цьогоріч відзначають 75 років від заснування Організації об’єднаних націй.

З цієї нагоди Архів національної пам’яті спільно із Центром досліджень визвольного руху та архівом Служби безпеки України публікує у вільному доступі оцифровані копії документів з архівів КҐБ про членство УРСР в ООН.

Тематична колекція «Документи КҐБ про Україну в ООН» налічує 46 документів, про те, як СРСР використовував дипломатів для агентурних цілей за кордоном, а також про те, як організації української діаспори намагалися через Генасамблею ООН заявляти про політичні репресії в СРСР.

Наприклад, в одному з документів КҐБ дає характеристику письменнику Віталію Коротичу та рекомендує його на посаду прес-аташе Представництва УРСР при ООН. Комітет держбезпеки пише, що Коротичу вдається поширювати пропаганду про досягнення СРСР за кордоном, встановлюючи для цього «культурні зв’язки» з українською еміграцією.

Представники українських організацій за кордоном намагалися звертати увагу світу на те, що УРСР не є самостійним членом ООН, а всі рішення української делегації ухвалюються за поданням Москви. Вони проводили акції протесту та демонстрації біля будівлі ООН у Нью Йорку, готували тексти про порушення прав людини в СРСР, які поширювали серед інших делегатів ООН. Навіть домовлялися з представниками інших країн про підняття українських питань на Генасамблеї — наприклад, переконали канадців виступити з питанням про переслідування українських митців в Україні.

Подивитися всю колекцію документів можна на сайті ГДА УІНП тут: